Закон про право бути забутим. Як використовувати його ефективно?
Світ, що стає дедалі більш цифровим, призвів до появи цифрових слідів, тому не дивно, що закон про право бути забутим також існує. Він також відомий як GDPR, і це не що інше, як право просити організації видалити персональні дані. Якщо ви бажаєте скористатися ним, вам слід зрозуміти, що це таке і в яких випадках він застосовується.
NonDetected тут, щоб допомогти вам порадами та діями. Отже, давайте почнемо з основ.
Що таке право на забуття і що воно означає?
Що означає право на забуття? Воно закріплене в пунктах 65 і 66 преамбули та в статті 17 GDPR. Згідно з ним, особа має право вимагати від контролера видалення своїх персональних даних без зайвого зволікання. Своєю чергою, контролер зобов’язаний зробити це якнайшвидше, якщо наявна хоча б одна з передбачених підстав. Зазвичай під «без зайвого зволікання» мається на увазі строк приблизно до одного місяця.
Право на забуття — це правовий механізм, який дає людині можливість вимагати вилучення або приховування в пошукових системах і на онлайн-платформах певної інформації про себе, зокрема якщо вона застаріла, завдає шкоди чи втратила актуальність.
Право на видалення даних набуло особливої ваги, адже величезні обсяги особистої інформації сьогодні доступні практично кожному, хто має доступ до інтернету. Саме тому так важливо прибирати контент, який може зашкодити приватному життю людини або її репутації.
Правова база та походження права бути забутим
Це право бере свій початок у законодавстві Європейського Союзу, зокрема після резонансного рішення Суду ЄС у 2014 році. Йдеться про відому справу Google Spain SL і Google Inc. проти іспанського органу із захисту даних (AEPD) та Маріо Костехи Гонсалеса. Тоді громадянин Іспанії звернувся до Google з вимогою прибрати посилання на газетну публікацію 1998 року про його фінансові труднощі, які на той час уже були врегульовані. Суд постановив, що особи можуть вимагати від пошукових систем видалення посилань на застарілу або недоречну персональну інформацію, особливо якщо вона втратила актуальність.
Після цього рішення Європейський Союз у 2018 році ухвалив Загальний регламент із захисту даних (GDPR), щоб офіційно закріпити право на забуття в законодавстві. Згідно з GDPR, ви можете вимагати видалення своїх персональних даних у певних випадках: наприклад, якщо ви відкликаєте згоду на їх обробку, якщо дані більше не потрібні для первісних цілей або якщо їх обробка є незаконною.
Хоч це право виникло в Європі, воно вплинуло і на інші країни. Воно змусило переглянути підхід до обробки персональних даних і задуматися, чи повинні люди мати більший контроль над інформацією про себе в мережі. Водночас застосування цього закону різниться залежно від країни і залишається предметом дискусій.
Які існують вимоги до видалення?
Як уже було зазначено, GDPR передбачає певні умови для видалення даних. Згідно зі Статтею 17, ви маєте право вимагати від контролера негайного видалення персональної інформації, якщо дотримані такі умови:
- Користувач відкликає свою згоду на обробку даних, і при цьому немає жодних інших законних підстав для їх обробки.
- Персональна інформація більше не потрібна для цілей, заради яких її було отримано.
- Особа заперечує проти обробки, і немає переважаючих законних підстав для обробки.
- Персональні дані особи були оброблені незаконно.
- Персональні дані мають бути видалені, щоб виконати вимоги закону ЄС або країни-члена, якому підпорядковується контролер.
- Персональна інформація була зібрана під час надання послуг у сфері обробки даних дитині.
Контролери даних зобов’язані видаляти інформацію у встановлені GDPR строки, враховуючи вартість та технічну можливість такої операції. Це дозволяє людям ефективно реалізовувати свої права та забезпечує захист їхніх персональних даних.
Як реалізувати своє право на забуття
Видалення даних за GDPR не є беззаперечним правом — це лише один із способів його реалізації. Запит на видалення має відповідати конкретним умовам, а сам процес зазвичай проходить через юридичну або офіційну процедуру.
Ось як люди можуть скористатися правом на забуття, щоб запросити видалення персональних даних з Інтернету:
- Як запросити видалення посилань із пошукових систем:
Більшість запитів на реалізацію права на забуття надсилають до пошукових систем, наприклад Google. Процес починається з того, що користувач звертається до пошуковика та подає запит на видалення певних посилань, які містять його персональні дані. Зазвичай це робиться через спеціальну форму на сайті пошукової системи, де користувач вказує URL-адреси та аргументує, чому ці посилання потрібно прибрати.
Пошукові системи розглядають запит, враховуючи кілька чинників: чи є інформація застарілою, неактуальною або такою, що шкодить репутації людини. Наприклад, видалення може бути схвалене у випадку старих новинних матеріалів, минулих судових справ, які вже вирішені, або персональних даних, що втратили актуальність.
Ця можливість дуже важлива, адже навіть після видалення інформації за правом на забуття залишки, як-от кешовані сторінки чи архівні посилання, можуть досі з’являтися у пошукових результатах. У таких випадках на допомогу приходить експертна підтримка — вона допомагає правильно подати запит на видалення цих залишків і ефективно очистити ваш цифровий слід.
2. Як онлайн-платформи та сайти видаляють контент:
Право на забуття стосується не лише пошукових систем, а й конкретних сайтів, де розміщено інформацію. Якщо людина вважає, що сайт або соціальна мережа містить застарілий, неактуальний або наклепницький контент, вона може безпосередньо звернутися до платформи з проханням його видалити.
Запит на видалення контенту у соціальних мережах, блогах або на онлайн-форумах може бути складнішим. Більшість платформ мають власні правила щодо видалення контенту, і користувач може подати формальний запит, посилаючись на своє право на забуття. Водночас платформи часто вимагають обґрунтування видалення — наприклад, доказ того, що інформація порушує закони про приватність, є неправдивою або втратила актуальність.
Новинні статті або репортажі третіх сторін можуть залишатися в пошуковій видачі навіть після того, як оригінальний контент видалено. У таких ситуаціях можна звернутися до фахівців, які допомагають прибрати або деіндексувати застарілі згадки у медіа — особливо якщо інформація вже неточна або й досі шкодить вашій репутації.
3. Юридичні дії:
Якщо пошукова система або онлайн-платформа відмовляється виконувати запити щодо прав суб’єкта даних ЄС, особа може звернутися до правових засобів захисту. Це може включати подання скарги до відповідного органу захисту даних або звернення до суду.
В Європі особи можуть подавати скарги до органів захисту даних, таких як Information Commissioner’s Office (ICO) у Великій Британії або CNIL (Національна комісія з інформатики та свобод) у Франції. Ці органи можуть розслідувати питання та видавати рішення, що зобов’язують пошукові системи або вебсайти видаляти певну інформацію.
Іноді користувачам доводиться подавати позови проти пошукових систем або власників контенту. Такі справи зазвичай стосуються пошуку балансу між правом людини на приватність та правом громадськості на доступ до інформації.
Суди оцінюють ці конфліктуючі інтереси: іноді вони ухвалюють видалити контент, а іноді залишають інформацію в публічному доступі заради свободи вираження думок.
4. Як подати запит на вилучення інформації з публічних реєстрів:
Деякі люди звертаються до організацій із проханням видалити зі своїх публічних реєстрів інформацію, пов’язану з їхнім іменем — наприклад записи про арешти, старі судові справи або банкрутства. Такі публічні дані часто потрапляють до пошукових систем, через що складно «забути» минулі помилки, наприклад застарілі фотографії з місць арешту, які досі відображаються у пошуку. Якщо інформація більше не актуальна або порушує право на приватність, її можна попросити вилучити з індексу.
Видалити таку інформацію може бути непросто, особливо коли мова йде про суспільний інтерес чи правову прозорість. Водночас користувачі можуть аргументувати, що ці дані втратили актуальність або їх замінили новіші події.
Декілька прикладів із реального життя
Щоб зрозуміти, що таке право на забуття на практиці, варто ознайомитися з кількома реальними випадками, коли люди скористалися цим правом, щоб попросити видалити персональну інформацію.
- Справа Google проти Google Spain SL (2015)
У цій справі Суд Європейського Союзу заявив, що пошукові системи зобов’язані поважати право на забуття та видаляти посилання на персональні дані, якщо вони вважаються застарілими або нерелевантними. Справа стосувалася іспанської особи, яку позначено як «А», і ця людина хотіла, щоб Google деіндексував посилання на чутливі персональні дані. Спочатку Google відмовився це робити, стверджуючи, що не несе відповідальності за контент. Однак суд постановив, що Google та інші пошукові системи несуть відповідальність за інформацію, яку вони індексують, і люди можуть просити їх видалити інформацію, що відповідає вимогам GDPR щодо видалення даних.
- Справа Google проти CNIL (2019)
CNIL, французький орган із захисту даних, вимагав від Google видалити певні посилання у всьому світі, але Google відмовився, аргументуючи, що це порушить свободу слова. Суд ЄС (CJEU) постановив, що право на забуття діє лише всередині ЄС, тобто пошукові системи зобов’язані деіндексувати посилання в межах Євросоюзу, але не мусять видаляти їх глобально. Ця справа стала прецедентом щодо меж застосування права на забуття за межами Європи, показавши конфлікт між приватністю та свободою слова.
- Справа NT1 проти Google (2018)
У цій справі британський суд вирішив, що Google має видалити посилання на інформацію про минулі кримінальні засудження особи, щоб зменшити шкоду від небажаного контенту онлайн. Справа стосувалася балансу між правом на приватність і суспільним інтересом. Позивач, відомий як NT1, був засуджений кілька років тому, але постійне відображення цього засудження у пошукових результатах заважало йому відновити нормальне життя. Суд постановив, що право на забуття має застосовуватися у такому випадку, підтверджуючи, що застаріла, неактуальна або шкідлива інформація може бути видалена з пошуку за певних умов.
Зверніться до NonDetected за допомогою
Як видно з наведених прикладів, успіх запиту на реалізацію права на забуття залежить від конкретних обставин: поведінки людини, яка подає запит, типу даних для видалення та актуальності інформації. Тож універсального рецепту немає, і іноді потрібна професійна допомога, щоб скористатися правом на забуття.
У NonDetected працюють фахівці, які швидко та професійно допомагають вирішувати подібні проблеми. Вони не тільки знають, що таке право на забуття та які його вимоги, а й мають практичний досвід у роботі з такими ситуаціями.
Все, що потрібно — це звернутися до нас і розповісти про проблему, а ми докладемо всіх зусиль, щоб успішно її вирішити.
